Як відомо:
“Статеві хромосоми (гетерохромосоми) — пара хромосом, за якими хромосомні набори соматичних клітин чоловічих і жіночих особин того самого виду різняться між собою. Ці хромосоми визначають стать організму: у жінки — ХХ, у чоловіка — ХУ.
Х — хромосома середня субметацентрична, у ній відомо близько 150 генів (у тому числі рецесивні гени, які зумовлюють дальтонізм (кольорова сліпота), гемофілію (порушення зсідання крові), атрофію зорового нерва.
У — найдрібніша акроцентрична хромосома. У ній виявлено небагато генів. У людини У-хромосома відіграє вирішальну роль у формуванні чоловічої статі.”
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Хромосома)
Тобто, істота чоловічої статі є недорозвиненою на 1/8 істотою жіночої статі.
Також відомо:
“У людини (і, можливо, у всіх плацентарних) найбільш поширеною формою є фетальний мікрохимеризм (також відомий як ембріональний химеризм), в якому клітини плоду проникають через плаценту і створюють клітинні клони в організмі матері. Було зареєстровано, що фетальні клітини зберігаються і розмножуються в організмі матері протягом декількох десятиліть[3][4]. Точний фенотип цих клітин невідомий, проте було виявлено кілька різних типів клітин, наприклад, різні імунні лінії, мезенхімальні стовбурові клітини і плацентарно отримані клітини[5]. Потенційні наслідки для здоров’я від присутності цих клітин в даний час до кінця не відомі.
Згідно з однією з гіпотез, передані вагітній клітини плоду можуть викликати подобу імунної реакції відторгнення трансплантата (англ. Graft-versus-host disease Graft-versus-host disease), що приводить до автоімунного захворювання. Це пояснює, чому автоімунні захворювання більш поширені серед жінок репродуктивного віку (до 40 років)[6]. Крім того, незалежні дослідження показали, що мікрохімерні клітини, які виходять із плоду, можуть бути задіяні в патогенезі системної склеродермії[4][7]. Мікрохимерні клітини материнського походження можуть бути залучені в патогенез групи автоімунних захворювань у дітей, тобто ювенільні ідіопатичні запальні міопатії (один із прикладів — ювенільний дерматоміозит)[8]. Дослідження показали, що тканини міокарда хлопчиків, які померли від серцевого нападу, містять значну кількість жіночих клітин, що може бути підтвердженням того, що організм атакує не свої, а чужі клітини, що знаходяться в його тканинах[9][10].
Інша основна гіпотеза полягає в тому, що клітини плоду допомагають відновитися травмованим або хворим тканинам в тілі вагітної, де вони виступають в якості стовбурових клітин і беруть участь в регенерації[11][12]. Так, нобелівський лауреат Філіп Генч спостерігав випадки тимчасового одужання вагітних жінок, які страждають на ревматоїдний артрит, який вважався невиліковним автоімунним захворюванням. Дослідження групи Джей Лі Нельсон показали, що це відбувається завдяки антигенам лейкоцитам, які перейшли від ембріона[1]. Барух Ринкевич, старший дослідник Національного інституту океанографії в Тель-Авіві, припустив, що мікрохимеризм є важливим еволюційним механізмом, призначеним для формування у плода вродженого імунітету.
Також можливо, що деякі клітини плоду є всього лише «випадковими перехожими» і не мають ніякого впливу на здоров’я жінки[13].
Після народження дитини близько 50-75 % жінок є носійками клітинних ліній імунної системи, які перейшли від плоду. Материнські клітини імунної системи також знаходяться в її потомстві, хоча це явище зустрічається в два рази рідше[14].
Мікрохимеризм, не пов’язаний з ембріональним, також був зафіксований після переливання крові пацієнтам, імунітет яких був сильно ослаблений в результаті різних травм[15].”
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Мікрохимеризм)
Тобто, біологічна дитина істоти жіночої статі є окремою її частиною.
Жіноча природа є стратегічною за своєю дією (продовження себе в майбутньому), внутрішнім простором.
Чоловіча природа є тактичною (збирає дані тут і зараз), зовнішнім простором.
Жіноча природа є помаранчевою – дикий рух. (“Червоне” – виверження, неконтрольований рух.)
Чоловіча природа є синьою – контроль дикого руху.
До першої вагітності та родів жінка слабо відрізняється від чоловіка, як в дитинстві та підлітковому віці.
З вагітністю в організмі жінки відбувається рефакторинг – жінка перетворюється з цілісної єдності на єдність окремих частин – центр-мама та переферія-дитина/діти. Зв’язок між матір’ю та дитиною здійснюється через клітини “дитини” в організмі “матері”.
В організмі “батька” відсутні клітини “дитини”, тому татки не мають польового зв’язку з дітьми.
Практичне використання знань про жіноче та чоловіче.
-
Жінка потребує коригування щодо пристосування та виживання в зовнішньому середовищі (тютюн, алкоголь…), тому чоловік-батько дітей-частин організму матері виступає щитом в поточному (зовнішньому) житті жінки.
-
Кілька дітей від різних чоловіків призводять до внутрішніх конфліктів їх клітин в організмі матері так само, як конфліктують між собою сперматозоїди різних чоловіків – саме це і є головною підставою моногамності жінок (та полігамності чоловіків).
-
Мама з дітьми має двобічний зв’язок (часто різноманітні “порчі”, “зглази” тощо, є наслідками страхів матері, що передаються дітям завдяки мікрохимерії) (“лікування” подібного відбувається зміною переконань матері).
- Переливання крові бажано здійснювати між рідними істотами.
-
Мами мають розуміти і усвідомлювати власний зв’язок з дітьми задля адекватного ставлення до дітей, адже діти, хоч і є частинами матері, але вони окремі істоти (НЕ власність матері).